МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

На рейді: 5
Під обробкою: 15

virusship-handling-uahandling-railway-transport-uae-procurement-uspa-ua

agency-company-ukr

Investment

resolution-ukr

anti-corruption-ukr

comment-ukr

procurement-ukr

monitor-ukr

recommendation-ukr

70,52 МгЦ областное радио

Порт у соціальних мережах

 

n-an-an-an-a

Авторизація

archival-photos-ukr

Начальники порту

Музальов Степан Васильович

МУЗАЛЬОВ Степан Васильович (1898-1988) - видатний організатор портового виробництва, учасник революційного руху і громадянської війни, керував великими морськими портами СРСР, начальник Одеського порту в 1935-37 рр.. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями, знаком «Почесний працівник морського флоту».

 

С.Музальов починав життєвий шлях у Феодосії, де закінчив ремісничу школу, працював механіком на електростанції тютюнової фабрики, плавав кочегаром та механіком на пароплавах «Росія», «Колима», «Петро Регер».

 

 У роки Громадянської війни воював з махновцями і білогвардійцями, був поранений, пережив висипний тиф.

 

Після встановлення Радянської влади в Криму очолював корабельний відділ Феодосійського порту, працював на виборних посадах - головою Феодосійського порткомфлоту, секретарем парткому порту Феодосія.

 

У 1930-35 рр.. - заст. начальника, начальник Миколаївського порту. У 1935-му очолив Одеський порт.

 

 За складом характеру Степан Васильович був вимогливим, діловим і справедливим керівником, велику увагу приділяв розвитку виробничих потужностей підприємства, впровадженню передових методів роботи. При С.Музальові ОМТП вийшов на позиції передового порту СРСР, на підприємстві розгорнулися масові Ізотовський і Стаханівський рухи, зросли знамениті на всю країну бригадири А.Петраш, А.Хенкін.

 

 

У 1935 р. С.Музалев відповідав за просування вантажів до Туреччини для будівництва Ізмірського текстильного комбінату, в 1936-37 рр.. був уповноваженим з перевалки вантажів і відправки людей через Одеський порт в допомогу народно-революційного фронту Іспанії.

 

У період сталінських репресій був оголошений «ворогом народу», пройшов всі жахи катівень НКВД, отримав 5 років таборів.

 

Звільнившись, працював на Далекому Сході - в Сахалінському морському пароплавстві, начальником Корсаківського морпорту, Вуглегірського порту (з 1953 р., вивів порт з категорії планово-збиткових у прибуткові), потім повернувся в Одесу.

 

Після виходу на заслужений відпочинок в 1964 р., працював начальником морського вокзалу Євпаторійського порту.