МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

На рейді: 4
Під обробкою: 11

Для запобігання техногенних, терористичних, інших загроз, а також за наявності фактів корупції в порту. Цілодобова Гаряча Лінія (048) 706-57-96 Адміністрації Одеського морського порту. З решти питань звертатися за телефонами у контактному довіднику

«Порт є саме існування Одеcи»

— Граф А.Ф.Ланжерон

virusship-handling-uahandling-railway-transport-uae-procurement-uspa-ua

РОЗДІЛИ

agency-company-ukr

Investment

resolution-ukr

anti-corruption-ukr

comment-ukr

procurement-ukr

monitor-ukr

recommendation-ukr

70,52 МгЦ областное радио

Порт у соціальних мережах

 

n-an-an-an-a

ГАЗЕТА «ОДЕСЬКИЙ ПОРТОВИК»


       2020.09.24


                        Архів за 2015 рік

                        Архів за 2016 рік

                        Архів за 2017 рік

                        Архів за 2018 рік

                        Архів за 2019 рік

                        Архів за 2020 рік

ОГОЛОШЕННЯ

Авторизація

archival-photos-ukr

Церковна площа

Церковна площа - територія Одеського порту між портовим холодильником і морським вокзалом. Отримала свою назву від Свято-Миколаївської церкви, побудованої в середині XIX століття. Перебувала вона на місці нинішнього вхідного павільйону морського вокзалу. До прокладки залізничних шляхів вся територія - від цієї церкви аж до нинішнього 19 причалу називалася «церковною площею». У 60-ті рр.. на церковній площі розміщувався відкритий склад №28, де зберігали каучук, цукор-сирець та ін. вантажі. Конторка цього складу перебувала на Новому молу, в торці дерев'яного складу № 26, що стояв на місці нинішнього морвокзалу. А в кінці Нового молу стояло зруйноване під час війни будівля холодильнику.

Т.ОВРУЦЬКА

Детальніше...

Карантинний мол

Карантинний мол, один з трьох перших основних молів Одеського порту, захищає порт від хвиль зі сходу і південного сходу. Його будівництво розпочато одночасно з будівництвом порту в серпні 1794 р., що поклало початок утворенню Карантинної гавані. В основі Карантинного молу лежить Велике жете («мол» з фр.), за проектом Ф.П. Де-Волана вигнутої форми, мав 4 коліна, загальною довжиною 509 м при ширині 23 м. У 1797 р. за планом повинні були закінчити зведення його фундаменту. Однак було побудовано 39%: після смерті Катерини II Павло I припинив роботи «за непотрібністю».

 

Будівництво Одеського порту за вказівкою Павла I знову організовано Де-Воланом в середині 1800 р., при Олександрі I продовжено. На початку 1804 р. фундамент, позначений Де-Воланом, завершений інженер - полковником Ферстером. У 1850 р. довжина молу по зовнішній стороні - 803 м, ширина в основі - 256 м, а на відстані 149 м від берега 64 м.

Детальніше...

Транспортна естакада ім. М.Павлюка

Транспортна естакада ім. М.Павлюка (початок будівництва 1996 р., закінчення -2009 р., загальна протяжність 6,4 км, ширина - 11,5-14,8 м). У будівництво магістрального шляхопроводу Одеський порт інвестував 109 млн. доларів.

 

Основне призначення магістрального шляхопроводу - розвантажити міські вулиці від великовантажного транспорту, в першу чергу, контейнеровозів, поліпшити екологічну обстановку в районі Пересипу, з'єднати контейнерний термінал з Окружною трасою. На початку 90-х років склалася пікова ситуація: автомобільні під'їзди до порту з боку вул. Приморської були заблоковані TIR автотранспортом. І це незважаючи на те, що контейнерний термінал на Карантинному молу ще не досяг проектної потужності (150 тис. TEU), переробляючи щомісяця не більше 20 тис. TEU.

 

У цих умовах адміністрація Одеського порту приймає рішення будувати транспортну розв'язку для контейнеровозів. Будівництво магістрального шляхопроводу почали з вантового мосту, який став другим автомобільним в'їздом в порт з боку Військового узвозу. Проектували вантовий міст фахівці НДІ «Одессакоммунпроект» і «Київсоюзшляхпроект». Проект був дуже сміливим і не мав аналогів в Україні: довжина-516 м, висота пілонів - 54 м. Тендер на будівництво моста виграла італійська фірма «Тегола Канадезе», що виконала реконструкцію морського вокзалу. Субпідрядником виступило ВАТ «Мостобуд», фахівці якого зводили 5 черг шляхопроводу. Вантовий міст був побудований за 15 місяців.

 

Друга черга (263 м, від Червоних пакгаузів до автостоянки TIR-1) була здана в експлуатацію в 1998 р.

 

Третя найдовша за протяжністю черга (2,1 км, корінь Військового молу - вул. Кутузова) виявилася найскладнішою, оскільки вона складалася із залізобетонної і металевої (750 м) частин. В її будівництві брали участь усі Мостозагіни України. До проектування залучили київські інститути «Київгіпротранс» та «Київбудіндустрія» (ГІП В.Торсунов). Півкілометрова ділянка - від колишньої будівлі ЛОВД до Вірменського провулка, де передбачався пристрій 24 опор, буквально був напханий інженерними комунікаціями. Щоб не перекладати їх, фахівці ВГиС та КБ (гідротехнічних та інженерних споруд та капітального будівництва) запропонували ставити опори на ділянках, вільних від комунікацій. Таким чином, замість 22 було встановлено 9 опор, а пролітні будови виявилися різної довжини. Термін будівництва третьої черги замість 33 склав 22 місяці, здана в експлуатацію в 2000 - р.

 

Четверта черга (довж. 1,2 км, від віадука морвокзалу до Червоних пакгаузів) здана в експлуатацію в 2001 р.

 

П'ята черга (довж. 1,9 км, від Пересипського мосту до «Сухого порту») побудована протягом двох років (2007 р. - 2009 р.). Зводила її СМК «Планета-міст».

 

Шоста черга (довж. 375 м, естакадний з'їзд, який з'єднав третю чергу шляхопроводу з причалом № 36) - 2009 р. Складається з Естакадної частини (250 м) і підпірної стінки (130 м). Зводив її Мостозагін № 23 ВАТ «Мостобуд».

 

Рішенням комісії порту, що реалізовує проект «Порт-місто», який покликаний увічнити історичну спадщину підприємства, магістральному шляхопроводу присвоєно ім'я начальника Одеського порту Миколи Павлюка, який ініціював його будівництво.

 

Т.ОВРУЦЬКА

Детальніше...

Рейдовий мол

Рейдовий мол порту, є продовженням Карантинного молу, маючи вигнуту форму, захищає акваторію від хвиль з півдня, південного сходу, частково з  північного сходу. Побудований за проектом К.Гартлея в 1877 - 79 рр.. з бетонних масивів вагою до 100 т горизонтальними рядами довжиною 646 м. У голові рейдові молу в 1888 р. встановлений Воронцовський маяк. Мол був значно пошкоджений спец. командою СС при відході фашистів з Одеси в квітні 1944 р. Відновлений у грудні 1945-го. У 1955 р. трест «Чорноморгідробуд» побудував новий Воронцовський маяк. Вантажні операції на Рейдовому молу не здійснюються.

Детальніше...

Де-Волан Франц Павлович

Франц Павлович Де-Волан (франц. François Sainte de Wollant, 20.09.1752-30.11.1818) - один з перших зодчих Одеси й Одеського порту, а також перший архітектор Вознесенська, Новочеркаська, Тирасполя, Овідіополя та інших міст, перший будівельник чавунного мосту в Петербурзі. Державний діяч, видатний фортифікатор і інженер своєї епохи, перший російський гідротехнік, який створив найбільшу водну систему в Європі, що зв'язала Петербург з Волгою і Білим морем.

 

Де-Волан - виходець з Нідерландів, народився в Антверпені в сім'ї брабантського дворянина, лейтенант-полковника голландської армії. З 1779 р. служив у голландській колонії Гвіані в Південній Америці, де будував військові укріплення проти англійців. З 1784 р. - картограф у Нідерландах. Під час політичної кризи в країні у 1787 р. перейшов на військову службу до Росії в чині інженер-майора.

 

У 1789 р. Де-Волан був затребуваний князем Потьомкіним до Південної армії, що діяла проти турків (російсько-турецька війна 1787-1791 рр..) і взяв участь у всіх значних битвах (Каушанського, під Паланкою, Акерманом, Кілією, Браїловим, Мачіном та Ізмаїлом). У 1790 р., між битвами, робив проект Миколаєва та, спільно з генералом Меллером, проектував систему берегової оборони Чорного моря, Криму, Дністра. Після підписання наприкінці 1791 р. Ясського миру

Детальніше...

Дерібас Йосип Михайлович

Дерібас Йосип Михайлович (Дон Хосе де Рібас (ісп. Josе de Ribas). 6.06.1749-2.12.1800 - російський адмірал, учасник російсько-турецьких воєн (1768-74 і 1787-91), градоначальник, державний діяч. За походженням - іспанець.

 

Командував авангардом російської армії при взятті Хаджибея і Аккермана (1789 р.), гребний флотилією і десантними загонами при взятті Тулча, Ісакчі (1790 р.) і фортеці Ізмаїл (1791 р.).

 

У суперечці з генерал-фельдмаршалом Г.А.Потемкіним відстоював перед імператрицею Катериною II гавань Хаджибеяяк місце закладки торговельного порту на Чорному морі.
У 1793 р., спільно з голландським військовим інженером Францем Де-Воланом, склав план порту в Хаджибеї (Одесі) і, за його затвердженням, керував початком будівництва.

 

27 серпня (2 вересня) 1794 р. відбулася закладка основних портових споруд: Великого молу (зараз - Карантинний мол); Малого жете (гавань для гребних суден, зараз Військовий мол); елінгів і верфі для ремонту казенних суден; двох пристаней з набережної для зручного докучання купецьких кораблів.

 

У цей же день з благословення грецького митрополита Гавриїла, у присутності Дерібаса і Деволана, були урочисто закладені церкви Святої Катерини Великомучениці та Святого Миколая Чудотворця. За переказами, саме тоді Митрополит сказав, що "колись на місці турецького Хаджибея було грецьке поселення Одесос". Почувши це, Йосип Михайлович запропонував іменувати нове місто на російський манер - Одеса.

Детальніше...

Капітани над портом

Капітани над портом - так майже усе 19 століття іменували начальників портів. Їхнім головним обов'язком була безпека мореплавання в акваторії портів і карантинна служба. Інші роботи увійшли в їх підпорядкування пізніше: лоцманська - на початку 90-x рр..19 ст.;  комерційна, в т.ч., складська робота, стивідорна, наймання вантажників та платня за їхню працю  - в 1929 р.

 

В Одеському порту спочатку звання капітана над портом належало міському голові, на допомогу виділявся морський офіцер.

 

При Олександрі I з 1803 р. порт розділили на частини, Карантинну і Практичну, на чолі зі своїми капітанами над портом. У 1818 р. з введенням статуту про Карантин з'являються посади капітана над Карантинною гаванню і помічника над Практичною гаванню. Вони з 1819 р. керуються статутами: Карантинним правлінням і Морським, а при Миколі I в 1832 р. підпорядковуються начальникові Карантинного округу згідно з новим Карантинним статутом. З 1848 по 1888 рр. над Карантинною і Практичною гаванями знов командують два незалежних капітани. З будівництвом Нового молу кордон проходить по осі молу.

 

У 1888 р. скасовано керівництво двох капітанів над гаванями. В Одесі створено Портову присутність на чолі з міським головою, яка збиралася раз на місяць для вирішення поточних завдань порту. До неї входили: представники Міністерств торгівлі та внутрішніх справ, залізниці, комерсанти й капітани над портом.

 

У 1900 р. Микола II вводить посаду Голови Всеросійського комітету з портових справ на чолі з Великим князем Олександром Михайловичем, котрий завзято узявся за будівництво російських портів і реконструкцію старих. Особливе місце відводилося Одеському порту. Князь вивів капітана над портом з підпорядкування місту і призначив його головою Портової присутності. У 20 ст. капітана над портом стали називати начальниками порту.

 

КЕРІВНИКИ ОДЕСЬКОГО ПОРТУ

1794 - 1796 рр. - перший капітан над портом - І.М. Де-Рибас, віце-адмірал

1797 р. - Бутаков, капітан-лейтенант.

1798 р. - Дебар, барон, капітан-лейтенант.

1799 - 1800 рр. - Марангопулло, капітан-лейтенант.

1801 - 1803 рр. - Телесніцький, капітан-лейтенант.

1828 - 1831 рр. - Е.В. Зонтаг, действит. статський радник.

1831 - 1834 рр. - Г.Т. Потьомкін, капітан I рангу.

1878 - 1883 рр. - Н.П. Венс, капітан над Карантинним портом, контр-адмірал.

1878 - 1883 рр. - Ф.Ф. Нарбут, капітан над Практичним портом.

1888 - 1897 рр. - К.Р.Бістром, барон, капітан I рангу.

1897 - 1901 рр. - Н.П. Карпов, підполковник.

1901 - 1909 рр. - В.П. Перелешін, генерал-майор.

1910 - 1918 рр. - В.В. Давидов, надвірний радник.

Детальніше...

Павлюк Микола Пантелеймонович

Павлюк Микола Пантелеймонович, начальник ДП «Одеський морський торговельний порт», Герой України, повний кавалер ордена «За заслуги», депутат Верховної Ради 4-го скликання, Почесний громадянин м. Одеси (нар. 14.01.1940 р. у м. Чугуїв Харківської. обл). За його ініціативою та під його керівництвом була здійснена найбільш масштабніша за останні півстоліття модернізація Одеського порту, впроваджена ефективна ринкова модель господарювання.

 

Син військовослужбовця в 1958 р. після закінчення школи приїжджає до Одеси і надходить на роботу в СРЗ ім. «50-річчя Радянської України». Через два роки влаштовується на другий район Одеського порту вантажником. Одночасно навчається на вечірньому відділенні ОІІМФ. Вже тоді почали проявлятися основи «павлюковського» характеру: нелюдська працездатність, вимогливість до себе і товаришів, наполегливість у досягненні мети, широта мислення, вміння брати відповідальність за прийняте рішення, розрахувати все на кілька кроків вперед. Павлюк пройшов всі щаблі службової драбини: був стивідором, диспетчером, старшим диспетчером, заст. начальника 2-го району з експлуатації, головним диспетчером порту, заст. начальника порту з експлуатації. У 1985 р. був призначений начальником порту.

Детальніше...

Золотарьов Валентин Іванович

Золотарьов Валентин Іванович (1925-1985 рр..) - начальник Іллічівського та Одеського (1980-85 рр.) портів, кавалер орденів Леніна, «Знак пошани», Трудового Червоного прапора, «Жовтневої революції», бойових нагород, болгарського ордена «Труд».

 

Повернувшись з фронту, В.Золотарьов в 1945 р. вступив до ОІІМФ і закінчив його в 1951 р. Протягом року (1950-51 рр.) працював змінним диспетчером Одеського порту. П'ять років (1952-57 рр.) трудився в далекосхідному порту Ваніно старшим диспетчером. У 1957 році знову повертається в Одеський порт, на посаду начальника складу, а потім старшого диспетчера 4-го району порту, який потім був перетворений в самостійний Іллічівський порт.

 

З 1961-го року В.Золотарьов - начальник вантажного району, в 1966 р. - заст. начальника порту з експлуатації, а в 1969-му начальник ІМТП. Валентин Іванович очолював Іллічівський порт 10 років, до 1979 р. У 1980-му його переводять в Одесу, де він отримав призначення начальника ОМТП.

 

В Одеському порту В.Золотарьов втілює ідеї створення контейнерного терміналу на Карантинному молу, В'єтнамського комплексу, зернового комплексу на 7-му причалі, одного з найпотужніших у колишньому СРСР.

Детальніше...

Сенько Віктор Захарович

Сенько Віктор Захарович (1935-1996 рр..) - начальник Одеського порту, видатний господарський і партійний діяч морської галузі, кавалер трьох орденів Трудового Червоного Прапора, ордена «Знак пошани», Почесний працівник морського флоту СРСР.

 

Уродженець Сумської області. Після закінчення Іваніцької школи в 1952 р. вступив на експлуатаційний факультет Одеського інституту інженерів морського флоту (ОІІМФ), який успішно закінчив в 1957 р. У серпні того ж року був направлений на роботу в Одеський порт - стивідором 1 ділянки. Потім працював тут же виконробом, диспетчером. У 1960 р. був призначений начальником 1 району. А в лютому 1962 р. - заст. начальника порту з кадрової роботи. У 1966 р.

 

Детальніше...

Томас Олег Костянтинович

Томас Олег Костянтинович (1930-1989 рр..) - начальник Одеського порту з 1962-го по 1979 рр.. кавалер орденів Леніна, Трудового Червоного прапора, «Знак пошани», численних медалей.

 

Після закінчення в 1953 р. одеського Водного, О. Томас працював диспетчером Східного району Новоросійського порту. У 1954 р. переведений в Одеський порт на посаду диспетчера портофлоту. Потім працював у головній диспетчерській ОМТП, очолював третій вантажний район, був заступником начальника порту з експлуатації.

 

У віці всього 32 років Олег Костянтинович очолив найбільший торговий порт СРСР.

 

Сучасники і послідовники Олега Костянтиновича відзначають його внесок в модернізацію порту. Разом з головним інженером М.Каліним вони взяли курс на знесення старих будов - складів, службових приміщень і створення сучасного складського господарства. Під морським вокзалом, який теж був побудований при О. Томасі в 1968 році, був споруджений цілий комплекс складських приміщень.

Детальніше...