МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

На рейді: 3
Під обробкою: 14

Для запобігання техногенних, терористичних, інших загроз, а також за наявності фактів корупції в порту. Цілодобова Гаряча Лінія (048) 706-57-96 Адміністрації Одеського морського порту. З решти питань звертатися за телефонами у контактному довіднику

«Порт є саме існування Одеcи»

— Граф А.Ф.Ланжерон

virusship-handling-uahandling-railway-transport-uae-procurement-uspa-ua

РОЗДІЛИ

agency-company-ukr

Investment

resolution-ukr

anti-corruption-ukr

comment-ukr

procurement-ukr

monitor-ukr

recommendation-ukr

70,52 МгЦ областное радио

Порт у соціальних мережах

 

n-an-an-an-a

ГАЗЕТА «ОДЕСЬКИЙ ПОРТОВИК»


       2020.10.01


                        Архів за 2015 рік

                        Архів за 2016 рік

                        Архів за 2017 рік

                        Архів за 2018 рік

                        Архів за 2019 рік

                        Архів за 2020 рік

ОГОЛОШЕННЯ

Авторизація

archival-photos-ukr

Карантинна гавань

Карантинна гавань утворена Карантинним і Платонівської молами, а також Бакалійної набережної; отримала назву від Карантину, недобудованого на набережній гавані Де-Воланом Ф. П., а з початку 19 ст. (При Олександрі I), розташованого в тилу Бакалійні набережній.

 

Акваторія Карантинної гавані становила 23,94 га. Вхід в гавань (ширина близько 320 м.) був орієнтований на схід - північний схід. Довжина всіх набережних дорівнювала 1543 м, з яких діючих було 576 м, інша частина була недоступна для судів через мілководдя.

Детальніше...

НАФТОВА ГАВАНЬ, НАФТОВИЙ МОЛ

НАФТОВА ГАВАНЬ, НАФТОВИЙ МОЛ. Комплексу Нафтогавані на початку Пересипу, на відстані 1500 м від Адміралтейства РОПІТ (нині СРЗ «Україна»), дав початок Нафтовий мол (1885 – 1895 рр..), довжиною 1144 м, з прибудованою під прямим кутом шпорою довжиною 151 м, з набережною в 456 м при глибині 7,3 м. Він став північною межею Одеського порту. Спочатку нафтопродукти приходили в тарі, а вивозилися гужем. В 1899 р. за контрактом між містом і акціонерним товариством «Російський Стандарт» був побудований нафтопровід з двома насосними станціями;

Детальніше...

Потаповський мол

Потаповський мол, побудований за проектом Фон-дер-Фліса в 1844-50 рр.. в якості захисту порту від хвилювання із заходу і від наносів. Примикає до Андросовського молу майже під прямим кутом. Потаповський мол отримав ім'я підрядника, купця I гільдії С.І. Потапова.

 

Голова Потаповського з крайом Військового (Практичного) молу утворюють вузький вхід до Практичної гавані.

Детальніше...

Андросівський мол

Андросівський мол. Спочатку побудований за проектом Б.В.Фон-Дер-Фліса в парі з Потаповським молом в 1842 – 43 рр.. з метою захисту порту від хвилювання і від наносів з Заходу. Названий на честь підрядника купця Андросова. Становив прямий кут з Практичною (Кавуновою) набережною.

 

До 1877 р. дерев'яна конструкція молу була облицьована каменем і мала кам'яну набережну довжиною 356 м. У 1912 р. мол знову був перевлаштувати, довжина причальної лінії збільшилася до 363 м; у 1913 р. довжина її експлуатаційних дільниць дорівнювала 356 м.

Детальніше...

ВІЙСЬКОВИЙ МОЛ

ВІЙСЬКОВИЙ МОЛ - один з трьох перших основних молів порту поряд із Карантинним та Платонівським. Його почали будувати одночасно з портом - 22 серпня 1794 р. У основі лежить Мале жете (в перекладі з франц. малий мол), побудоване ще за проектом Де-Волана. У 1795 р. був побудований фундамент Військового молу завдовжки 238 м і глибиною 5,8 м. Утворена гавань служила надійним укриттям для флотилії І.Де-Рібаса. Нижче цієї гавані були споруджені 3 верфі для будівництва та ремонту військових кораблів. До Кримської війни Військовий мол подовжували тричі (1812 р., 1832 р. і 1833 р.). При цьому кожен раз подовження відбувалося під різними кутами, і мол до початку 20-го століття мав ламану форму. З будівництвом Військового молу формувалася Практична (спочатку Купецька) гавань.

Детальніше...

Новий мол

Новий мол - побудований в Одеському порту за проектом К. Гартлея з бетонних масивів в 1874-77 рр.. у вигляді прямокутника довжиною 324 м, шириною 86 м, при глибинах - праворуч 7,3 м, зліва 6,4 м. На Новому молу спочатку перевантажували генеральні вантажі (в бочках, ящиках, мішках), ліс та інші будматеріали. Надалі стали переробляти вугілля, яке надходило суднами з Англії, залізницею - з Польщі, донецьке вугілля - з Маріуполя баржами, кількістю 400 - 600 тис. т/рік. Для переробки вугілля на молу РОПІТ придбав 2 парових портальних крани вантажопідйомністю 1,5 т. Лише в 1890 р. на молу за дорученням міста Російське товариство страхування і

Детальніше...

Платонівський мол

Платонівський мол - один з трьох перших основних молів Одеського порту. Названий на честь Платона Зубова, фаворита Катерини II. На його ім'я в травні 1794 р. був надісланий рескрипт про будівництво Одеси, який поклав початок порту і місту. Будівництво платонівського молу розпочато в серпні 1794 р. До 1797 згідно зі звітом Ф.П. Де-Волана Павлу I була побудована «Велика середня пристань, яка зовсім закінчена і служить для Купецької гавані і вивантаження товарів». Довжина пристані 176 м, ширина - 13 м, прибудови до неї під кутом 135 градусів - 53. Велика середня пристань була звернена в сторону Військового молу. Перейменована в Платонівську пристань в 1803 р. при Олександрі I.

Детальніше...

Данилко Валентин Михайлович

Данилко Валентин Михайлович (18.01.1943 р. - 11.2011 р., м. Оренбург) - начальник плавмайстерень Одеського порту, Почесний працівник морського і річкового транспорту, нагороджений Почесною грамотою Кабміну України, відзначений «Почесною відзнакою» начальника порту.

 

Трудову діяльність Данилко розпочав в 1961 р. У 1968 р. закінчив Одеське морехідне училище. Валентин Михайлович працював на суднах ЧМП, Новоросійського пароплавства, де отримав великий досвід експлуатації та ремонту суднових енергетичних установок. За рейси на Кубу і до В'єтнаму під час криз пізніше отримав статус учасника бойових дій.

 

У 1983 р. В.Данилко поступив на роботу до Одеського порту. Починав груповим механіком портофлоту. У 1985 р. очолив плавмайстерню № 650, якою керував до останніх років свого життя. Завдяки зусиллям Данилко за досить короткий час невелика портова плавмайстерня перетворилася на сучасний судноремонтний комплекс. З його ініціативи були відкриті кілька нових виробничих ділянок, освоєно більше 30 видів нових робіт і послуг.

Детальніше...

ХАРІТОШИН Андрій Павлович

Вивчав судноводіння в Одеському морехідному училищі ММФ Союзу СРСР (1952 - 57 рр.) і в ОВІМУ (1959 - 71 рр..), експлуатацію водного транспорту - в ОІІМФ (1981 - 84 рр..). З 1957 р. працював в ЧМП матросом, 4-м, 3-м, 1-м помічником капітана, старпомом на суднах закордонного плавання. В 1964 - 75 рр.. ходив на суднах НМП. 1975 -76 рр.. - помічник капітана, старший лоцман Іллічівського порту. В 1976 - 79 рр. - був відряджений у республіку Мозамбік. У 1979 р. повернувся до Іллічівського порту. 1980 - 89 рр. - працював в Управлінні ЧМП начальником відділу кадрів УПФ. З 1989 р. і до виходу на пенсію (2005 р.) - капітан Одеського порту, заступник начальника порту з безпеки мореплавання.

 

У цей період Харітошин проявив себе ініціатором розробки та впровадження «Системи управління капітана порту», яка відповідно до Міжнародних Конвенцій і законодавству України лягла в основу безпеки мореплавання в портах та їх акваторіях. У 1997 р. вперше в Україні під його керівництвом була освоєна «Лоцманська супутникова система» для забезпечення введення і виведення суден у портах, незалежно від кліматичних умов. Це скоротило простої суден і підвищило безпеку мореплавання. У 1999 р. він розробив «Схему швартування танкерів вантажопідйомністю 100 тис. т у нафтогавані», що дозволило Одеському порту значно збільшити переробку нафтопродуктів.

 

За його участю розроблена і впроваджена «Портова електронно-картографічна система», яка збільшила інформаційне поле швартування, розміщення біля причалів і обробки суден. Під керівництвом Харітошина працівники Управління капітана порту спільно з УкрНДІМФ і ОДМА брали участь у створенні нових нормативних документів з безпеки мореплавання.

Детальніше...

ГОЛУБ Валентина Володимирівна

Голуб Валентина Володимирівна (23.01.1937 р., сел. Южне, Харківської обл.) – ветеран Одеського порту, Почесний працівник морського транспорту України.

 

Валентина Голуб народилася в сім'ї медиків, що в 1946 р. переїхала до Одеси. В 1954 р. Голуб поступила до Водного інституту на факультет «Експлуатація водного транспорту» і в 1959 р. закінчила його. Молодий фахівець отримала призначення на посаду змінного заст. начальника складу 4-го району Одеського порту, з якого в решті утворився Іллічівський  порт. Через рік Валентину Володимирівну перевели на другий район Одеського порту зм. заст. начальника складу №25, що розташовувався на місці нинішнього морвокзалу.

 

В 1961 р. Голуб призначили заст. начальника складської частини другого району. За час роботи в Одеському порту (а це майже 43 роки) Валентина Голуб  працювала диспетчером головної диспетчерскої, ст. економістом другого району, ст. інженером комерційного відділу. В 1975 р. Голуб очолила комерційний відділ і протягом 20 років, аж до 1996 р. керувала ним. В 1996 р. на базі комерційного відділу було створено відділ зовнішньоекономічної діяльності (ВЗЕД), який очолила Валентина Голуб. З 1997 -го по 99-й вона обіймала посаду заст. начальника порту з економіки та розвитку. Потім протягом декількох років була референтом начальника порту.

 

Після виходу на заслужений відпочинок Валентина Голуб як і раніш прагне бути корисною рідному підприємству. За її безпосередньої участі були написані книги про історію Одеського порту - «Одеський порт: історія в людях» (1-е і 2-е видання), «На причалах, що пахнуть порохом».

 

Т.ОВРУЦЬКА

Детальніше...

Турецький Володимир Соломонович

Турецький Володимир Соломонович (1914 – 1996 рр..) - талановитий організатор механізації перевалки вантажів на підприємствах водного транспорту, раціоналізатор, Почесний працівник Морського флоту СРСР, неодноразовий призер ВДНГ; протягом 15 років очолював службу механізації Одеського порту; співавтор підручників для механізаторських спеціальностей середніх морехідних училищ; учасник Великої Вітчизняної війни.

 

В Одеський порт Турецький поступив в 1933 р. техніком автобази. У червні-серпні 1941 р. відповідав за організацію ремонту пошкодженої бомбардуваннями фашистів техніки, суден та залізничних шляхів, брав активну участь в евакуації обладнання одеських заводів. У серпні 1941 р. записався добровольцем в Червону армію. Брав участь у боях на Південно-Західному, 2-му Українському і Воронезькому фронтах. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, медаллю «За відвагу». Пройшов бойовий шлях від механіка-водія танка до начальника ремонтного підрозділу бригади.

 

Після контузії Турецький спрямований у звільнену Одесу для роботи з відновлення порту. У 1956-60 рр.., працюючи на посаді начальника техвідділу ОМТП, активно займається впровадженням принципово нових технологій перевалки генеральних, навалювальних і наливних вантажів. Одна із значущих його розробок, зроблена в співдружності з «Ленморнііпроект» і «ЧорноморНДІпроект» - технологія перевалки цукру-сирцю з танкерних ємностей за допомогою зернососов (щоб судна, що перевозили нафту на Кубу, не робили холостих пробігів, на зворотний шлях їх вантажили тростинним цукром ).

Детальніше...